Харківський Радіоастрономічний інститут заснували у 1985 році, але дослідження в цій галузі астрономії проводять у місті з середини ХХ сторіччя, йдеться в матеріалі Леся Белея для часопису “Куншт“.
На початку 1960-х років академік Семен Брауде на полігоні під Граковим (Чугуївський район Харківщини) побудував унікальний радіотелескоп УТР (український Т-подібний радіотелескоп) з високою чутливістю і вузьким променем зору, що дало можливість відфільтровувати земні шуми і радіозавади. У 1971 році його удосконалена версія УТР-2 почала наукові дослідження. Це досі найбільший і найточніший інструмент аналізу декаметрових хвиль у світі. Він займає площу у 140 гектарів і складається з 2040 диполів (залізних циліндричних антен довжиною у вісім метрів, що встановлені на висоті у 3,5 метра від землі), які поєднані між собою системою тунелів і передають сигнал у центральну будівлю.
Космос можна досліджувати не тільки за допомогою оптики. Багато тіл у певних умовах випромінюють радіосигнали. Якщо їх правильно зафіксувати і прочитати, то можна побачити значно далі, ніж за допомогою оптики. УТР-2 став світовою сенсацією в радіоастрономії. Унікальне обладнання відразу почало давати результати, оскільки це єдиний надчутливий радіотелескоп у світі, що працює у діапазоні від 8 до 33 мГц. За допомогою УТР-2 зафіксували понад 4000 космічних джерел випромінювання, науковці суттєво доповнили Глобальну карту неба.
Окрім УТР-2, до складу інституту також входять великий радіотелескоп РТ70 у Євпаторії, система УРАН (українські радіоінтерферометри Академії наук), що доповнює УТР-2 (антени розташовані у Змієві на Харківщині, Полтаві, біля Шацьких озер та на Одещині) та комплекс дослідження геокосмосу (радіосигнали у ближній атмосфері) у селі Мартове за Печенізьким водосховищем на річці Сіверський Донець у Харківській області. У 2001 році розпочато проєкт створення Гігантського українського радіотелескопа на 20 тисяч антен. У самому Харкові головний корпус інституту розташований у центрі, а неподалік від Інституту Усикова є також комплекс лабораторій і виробничий цех.
Інститут постраждав від російсько-української війни ще в 2014 році, коли росіяни захопили Крим разом з телескопом РТ70. Особливість цього телескопа полягає у тому, що його час від часу потрібно обертати, щоб під вагою не деформувалися підшипники. Окупанти цього не робили, і він вийшов з ладу. Під час повномасштабного вторгнення комплекс дослідження геокосмосу та УТР-2 були більше ніж пів року під окупацією, частина споруд у Харкові постраждала від прильотів.
“Куншт” поспілкувався з директором інституту В’ячеславом Захаренком у головному корпусі інституту, куди на зиму збираються перенести частину обладнання з постраждалих корпусів.
Пан Захаренко розповів про унікальні відкриття, здійснені харківськими радіоастрономами. В 1982 році у хмарах розрідженого міжзоряного газу вони зафіксували атоми вуглецю, що розтяглися до більше ніж 0,1 мм. У таких ділянках потім конденсуються зірки, з яких постають галактики. У 2007 та 2010 роках вченим на УТР-2 вдалося зафіксувати блискавки в атмосфері Сатурна, інші телескопи світу через брак чутливості не здатні їх побачити.
Ще один напрямок – пошук планет, де може бути життя. Тут вчені йдуть від протилежного: окреслюють ділянки, де його точно нема. Вибух наднової зірки змітає всі форми життя у радіусі 10 парсек. Наша планета існує 4,6 мільярда років, отже, у радіусі 10 парсек від нас за весь цей час наднові зірки не вибухали. Із залишків зорі часто формується пульсар, який має вузький, як у маяка, промінь. УТР-2 добре бачить близькі до нас пульсари. Вчені виявили 400 залишків від вибухів наднових зірок у радіусі 1500 парсек і так окреслили мертві зони космосу.
Інститут працює з багатьма науковими організаціями світу. Тільки з НенюФАР (новим низькочастотним радіотелескопом у Франції, до створення якого долучилися харківські вчені) виконується 10 ключових міжнародних проєктів, серед яких дослідження Сонця, Юпітера та пульсарів. Наприклад, радіоастрономи спостерігають за Юпітером та Сонцем паралельно з американськими супутниками, що літають довкола планети і зірки.
Ще з 2014 року пан В’ячеслав переживав за радіотелескоп УТР-2, бо він розташований при ізюмській трасі, яка 8 років була головним шляхом до зони бойових дій.
О 4:40 24 лютого директор інституту прокинувся від вибухів, прочитав в інтернеті, що почалося широкомасштабне вторгнення, і обдзвонив колег, яким порадив працювати дистанційно, а в разі небезпеки евакуюватися.
На УТР-2 вахтовим методом працюють кілька науковців з інституту, а величезну територію і обладнання обслуговують 26 місцевих працівників. 24 лютого академік Олександр Коноваленко перебував на УТР-2. Він думав, що війна омине радіотелескоп, але за три дні опинився в окупації. Аж через три місяці йому вдалося виїхати в Європу через Росію.
Інженер обсерваторії Анатолій Мясоєд закінчив свою зміну на УТР-2 23 лютого, тому не був на роботі, коли прийшли росіяни. Усю окупацію він провів у Волоховому Яру за п’ять кілометрів від телескопу. У нього відібрали машину і гроші, тож виїхати на підконтрольну територію можливості не було, але він став першим працівником УТР-2, який, попри мінування, зайшов туди після звільнення.
Внаслідок бойових дій у центральній будівлі радіотелескопа знесено дах, вибито вікна, знищено пульт управління радіотелескопом, але самі диполі й підземні тунелі не постраждали. Росіяни покрали потужні комп’ютери, які робили обчислення, а саме приміщення спаплюжили у своїх найкращих традиціях.
Над сходами висить велика картина космонавта, а під ними валяється купа сміття і ганчір’я. В одній з кімнат окупанти залишили трилітрові банки з консервованими російськими щами.
Сама ідея консервувати для армії супи у великих скляних банках – максимально абсурдна, якщо додати до цього антисанітарний побут і насильство, то складається доволі цілісний образ російських окупантів. Важко знайти щось настільки від нього далеке, як наукові дослідження космосу. Але в лютому-вересні 2022 року на території УТР-2 ці два світи перетнулися.
Зі 145 наукових працівників Інституту радіоастрономії за кордон виїхало 30, більшість з них радо прийняли колеги в європейських інституціях. Міжнародна наукова спільнота може також допомогти з відновленням УТР-2, але для цього потрібно, щоб війна нарешті закінчилася.
Детальніше про дослідження, які проводили на телескопі УТР-2, у цій статті пояснюють науковці з Радіооастрономічного інституту.
